1. Вступ
Динамічний розвиток суспільного життя все нагальніше потребує приведення рівня української освіти до вимог сьогоднішнього дня і віддаленого майбутнього. Це означає, що реформи в освітній галузі невідворотні. Уже нині Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України розпочаті практичні кроки у цьому напрямку.

Водночас ще триває формування системного бачення проблемних питань, цілей нових перетворень; здійснюється науковий і творчий пошук шляхів, форм та засобів реформування загальноосвітніх навчальних закладів. Минулого року вперше в історії України Академія педагогічних наук України підготувала «Білу книгу національної освіти» (головний редактор В.Г. Кремень). Цього року Академією закінчена робота над національною доповіддю про стан і перспективи розвитку освіти в нашій державі.

Педагогічна громадськість зі свого боку підготувала Білу книгу «Сила змін та вектори руху до нової освіти України» (упорядник В. Громовий). Після подальшого суспільного обговорення планується об’єднати обидві книги, використавши найкраще, і далі узгоджено діяти у напрямку впровадження нового.

Одним із центральних пунктів плану реформування без сумніву є інформаційна складова, як така, що найбільше потребує змін. Цій складовій має бути приділена велика увага. Саме вона, у більшості випадків, визначатиме ефективність зусиль і ресурсних витрат на інноваційні впровадження. По відношенню до загальноосвітнього навчального закладу йдеться про інформаційне забезпечення навчального закладу.

Враховуючи тенденції розвитку освітнього процесу в частині забезпечення навчального процесу, на передній план висуваються питання предметизації, систематизації та індивідуалізації шкільного інформаційного потоку. Виникає необхідність у рішучому його переорієнтуванні на потреби учня: для забезпечення самостійної роботи; розвитку творчих здібностей; формування навичок у застосуванні набутих знань на практиці. Цей крок сприятиме підготовці молодої людини до самостійного життя, забезпечить їй впевненість та конкурентноздатність.

Ключова роль у налагодженні нової системи інформаційного забезпечення має відводитися шкільній бібліотеці як підрозділу, що вже нині виконує інформаційні функції. Отже, без реформування бібліотеки не обійтися. З чого почати? Яким шляхом піти ? Куди спрямувати головні зусилля і ресурси?

Вже сьогодні ми мусимо наполегливо шукати відповіді на поставлені питання. Для цього слід провести об’єктивний системний аналіз нинішнього становища бібліотек, спрогнозувати напрямки розвитку загальної середньої освіти, а звідси - намітити шляхи реформування шкільної бібліотеки. Визначальними стануть конкретні пропозиції щодо майбутніх змін.

На початку аналізу діяльності шкільної бібліотеки хотілося б визначити головне її завдання. Чітке виокремлення головного завдання дасть потрібне розуміння змісту і черговості у реформуванні бібліотеки.

Ця стаття є спробою сформулювати перші відповіді на поставлені вище питання, окреслити першочергові напрямки з реформування шкільної бібліотечної справи. Звичайно, подане бачення є суб’єктивним, а значить потребує широкого обговорення, врахування різних точок зору. Запрошуємо наших читачів до діалогу, спільного пошуку потрібних рішень.

2. Завдання бібліотеки
Згідно з Положенням про бібліотеку загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом Міністерстава освіти України від 14 квітня 1999 року № 139 (далі – Положення № 139) бібліотека є обов’язковим структурним підрозділом загальноосвітнього навчального закладу, який здійснює бібліотечно-інформаційне, культурно-просвітницьке забезпечення навчально-виховного процесу як в урочний, так і в позаурочний час.

Функції шкільної бібліотеки у цьому Положенні не визначені. Натомість подаються вісім основних завдань, що ставляться перед бібліотекою. Вони охоплюють широкий спектр діяльності: бібліотечно-бібліографічну роботу; інформаційне обслуговування; виховання інформаційної культури; просвітницьку роботу тощо. Зміст роботи, який подається у Положенні, деталізує виконання основних завдань.

На жаль, у документі не акцентовано увагу на головному завданні бібліотеки. Усі вісім завдань мають однакову значимість. Отже, нині бібліотеки діють за принципом рівнозначимих завдань. Це «розмиває» розуміння ролі і місця бібліотеки в системі інформаційного забезпечення навчального закладу, не дозволяє зосередитися на виконанні головного завдання. Розпливчатість у пріритетності завдань призводить до невизначеності в оцінках ефективності роботи бібліотеки, гальмує її розвиток.

Сьогодні шкільний бібліотекар не взмозі однаково ефективно встигати на усіх напрямках роботи. Потреби користувачів постійно ростуть; в інформаційному просторі з’являються нові джерела; до школи приходять сучасні технології. За міжнародними оцінками оновлення інформації у світі здійснюється кожні п’ять років, а нині вже говорять і про щорічне оновлення.

Якщо ми зробимо хоч побіжне узагальнення, стане ясно, що бібліотека з усіма нині існуючими проблемами довго не витримає таке інформаційне навантаження. Її роль і місце у шкільному житті буде нівелюватися, це призводитиме до все більшої втрати користувачів.

Вихід бачиться у зосередженні реформаторських зусиль, передусім на виконанні головного завдання. Очевидно, таке завданя логічно витікає з головної мети функціонування навчального закладу. У пошуку цієї мети звернемося до нормативно-правових документів.

3. Інформаційне забезпечення навчального процесу –
головне завдання шкільної бібліотеки
Ні в Законі України «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999 року № 651-XIV (далі – закон № 651), ні в Положенні про загальноосвітній навчальний заклад (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.201 року № 778) не знаходимо визначення головної мети загальноосвітнього навчального закладу.

Лише в п. 1.5 Примірного статуту загальноосвітнього навчального закладу (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 29.04.2002 року № 284) знаходимо таке формулювання:

«1.5. Головною метою навчального закладу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти».

Пунктом 1.6 цього ж документа встановлені головні завдання навчального закладу, що відповідають завданням загальної середньої освіти(ст. 5 закону № 651). Одним із завдань є виконання вимог Державого стандарту загальної середньої освіти.

З урахуванням наведених правових норм, можна зробити висновок, що головною метою загальноосвітнього навчального закладу є повне і якісне засвоєння учнями навчального матеріалу, зміст якого регламентується Державним стандартом. Звідси, формулюємо тезу 1.

Головною метою загальноосвітнього навчального закладу є досягнення рівня знань дітей, що відповідає вимогам Державного стандарту загальної середньої освіти.

Наведена теза надзвичайно важлива для визначення основних напрямів реформування середньої освіти, а значить і реформування шкільної бібліотеки. Рівень знань дітей – це наслідок якісного і правильно організованого навчального процесу. Для налагодження такого процесу особливого значення набуває інформаційна складова його забезпечення. Сформулюємо тезу 2:

Головним завданням шкільної бібліотеки є інформаційне забезпечення навчального процесу для досягнення належного рівня знань.

У цій тезі застосовано поняття «інформаційне забезпечення навчального процесу», яке видається більш широким по відношенню до поняття «бібліотечно-інформаційне обслуговування користувачів» (див. Положення № 139). Нове поняття відразу вказує на зміст головного завдання, накладає на бібліотеку відповідальність за формування, збереження і використання інформаційного фонду навчального закладу, зобов’язує постійно його поповнювати і актуалізувати, вести обслуговування учнів спрямоване на підвищення рівня знань. Бібліотека, таким чином, стає активним учасником навчального процесу в досягненні головної мети навчального закладу.

Тезою 2 ми заперечуємо принцип рівнозначимих завдань бібліотеки, виокремлюючи головне із них. Це дозволяє бібліотекарю зосередитися на забезпеченні саме навчального процесу, вести грунтовну бібліотечно-інформаційну роботу, яка спрямована на успішне засвоєння дітьми навчальних програм, вивільнити час і трудові ресурси на самоудосконалення і підвищення своєї кваліфікації.

Такий підхід відповідає потребам найближчого майбутнього, дозволяє створити ресурсний резерв для вирішення завдань завтрашнього дня. Єдиним критерієм оцінки ефективності функціонування бібліотеки стає рівень знань дітей, їх успіхи у навчальній роботі.

Зражевський Ю.М., заступник директора
Українського інституту нормативної інформації,
керівник проекту